«Немає кіно хорошого й поганого, є кіно твоє і не твоє»

19 квітня стартує шостий Київський міжнародний кінофестиваль короткометражного кіно. Про те, як змінився KISFF за ці роки, короткий метр в Україні та за кордоном розповідає організатор фестивалю Кирило Марікуца 

– Пригадуєш перший KISFF? Як змінився фестиваль за шість років?

– Він виріс у масштабі – тепер це не три дні, а п’ять. І приблизно 300 фільмів. Хоча справа не тільки в кількості, але, звісно, і в якості. Я не кажу, що тоді було погане кіно, а зараз хороше, але розширився діапазон короткого метру. Тепер ми показуємо не тільки нове, актуальне кіно, а також ретроспективні кейси. Різні напрямки, різні жанри. З’явилася секція ЛГБТ-кіно, окремо є дитяча програма, національний конкурс. Тобто збільшується і кількість фільмів, і кількість днів, і кількість локацій.

– А кількість глядачів?

– Також росте. Не можу сказати, чи прямо пропорційно до кількості показів, але інтерес у людей є. Минулого року в нас було приблизно 13-15 тисяч відвідувачів, цього року очікуємо не менше. Маю надію, що глядачі ростуть разом із нами – бо окрім кіно простого і зрозумілого з’являються речі, для яких потрібен певний кінодосвід. 

– Що це означає?

Ми намагаємося привозити нове кіно. Я не про не рік випуску, а про фільми, що певним чином розвивають кіномову. Короткий метр найчастіше на передовій, здебільшого він позбавлений тягаря бізнесу й має право на скажені речі. Нове кіно для тих людей, які хочуть поглиблювати свій кінобагаж, дізнаватися, пробувати щось нове. У нас є секція авангардного, експериментального кіно – щось на грані медіаарту, іноді якісь кроскультурні явища. Немає кіно хорошого й поганого, є кіно твоє і не твоє.

Трейлер національної конкурсної програми

– Хто обирає фільми до показу?

До програмування ми підходимо дуже ретельно, можливо, навіть занадто. Намагаємось не застрягти на власній суб’єктивності, тому залучаємо до процесу не тільки штатних, але й іноземних кураторів і селекторів. Цього року співпрацюємо з низкою фестивалів, інституцій, дистриб’юторських центрів і кіношкіл. Це не тільки іноземне кіно, але й іноземний погляд на селекції й кураторство. Наприклад, буде добірка кураторки, яка займається виключно незалежними фільмами створеними в Лос Анжелесі. У нас змішаний тип селекції. Частину робіт надсилають нам на open call, частину ми шукаємо й запрошуємо самі. Для цього подорожуємо на кінофестивалі, кіноринки, у нас є доступ до різноманітних баз. Тому є з чого вибрати. Загалом нам надсилають 2-2,5 тисячі фільмів, ще до п’яти тисяч переглядаємо з інших джерел. 

– Чому саме короткий метр? Це твоє особисте захоплення?

– Немає ніякої красивої легенди про те, чому ми показуємо саме короткометражного кіно. Хотіли робити фестиваль, розуміли, як його робити. Фестивалю короткометражного кіно в Києві не було.

– Із короткометражками легше, ніж із повним метром?

– Дивлячись у чому. З організаційноїhttps://vimeo.com/212256753 точки зору, набагато важче проконтролювати, доставити, домовитися зі 300 короткометражними фільмами, ніж, скажімо, із 40 повнометражними. Якщо ж говорити про перегляд, то може здатися, що короткометражні фільми легші для сприйняття хоча б тому, що вони коротші. Але не завжди, це не аксіома.

Набагато важче для пересічного глядача зрозуміти, де хороший короткий метр, а де поганий, де знайти його, як орієнтуватись. Із повнометражним кіно діапазон вибору невеликий – переможці фестивалів, які ти знаєш, голлівудські чи європейські режисери, яких також знаєш. Глибше навряд копатимеш і досліджуватимеш. Шукати короткий метр важче, але з’являється все більше так званих кураторських сайтів, де зібрані хороші стрічки.

Також на фестивалі покажуть підбірку треш-фільмів 

– Ти напевно бував на багатьох фестивалях короткометражного кіно за кордоном. Чим вони відрізняються від KISFF?

Головна різниця в тому, що фестивалі за кордоном роблять за значно більші кошти, ніж ми в Україні. Кажу про ті, де я був, – це майже вся Європа, Канада, Близький Схід, деякі країни Азії. Загалом фестивалів 40.

Аудиторія дуже різниться залежно від фестивалю. Кудись приходить по 20 людей, а кудись – навіть якщо це маленьке місто – по тисячі двісті глядачів на сеанс. Це залежить від культурного середовища, культурної політики регіону й держави, від рівня розвитку кіно. В цьому плані ми щасливі, тому що в Україні в людей дійсно є інтерес до короткого метру.

– Ти згадав про проблеми з фінансуванням. Чи є підтримка від держави?

Так, нас підтримують уже другий рік, тут нарікань я не маю. Зараз приблизно 20% від витрат – це державні кошти. Можливо, могло би бути й більше, але ми більше не просили.

– Вам вдається виходити на самоокупність?

Це основне завдання. Фестиваль не може існувати в мінус, бо це не комерційна форма, ми не маємо інших шляхів дофінансування. Докласти з кишені, звісно, можна – і так бувало. Але так бути не повинно. Тому мінімізуємо витрати, наскільки це можливо.

Kyrylo Marikuca pro festyval korotkogo metru KISFF

– При цьому ціни на покази ви тримаєте на рівні 50 гривень – навряд за їхній рахунок вам вдається покрити значну частину витрат.

Ми намагаємося бути дружніми до глядачів. У перші роки фестиваль узагалі був безкоштовним, далі ми запроваджували часткову квиткову систему, а вже потім – повну.

У ціну квитка мають закладатися всі витрати на цей показ. Фільм треба перекласти, зробити субтитри, часто треба заплатити за саме кіно. Також оренда, технічне обладнання… Квиток мав би коштувати гривень 150-200. Але ми не хочемо бути комерційним фестивалем, тому намагаємося тримати ціни на максимально мінімальному рівні. 

– Розкажи про цьогорічну українську програму. Які фільми ви обрали?

–  Це свіжий погляд на кіно. Дев’ять стрічок – здебільшого ігрові, одна анімаційна й одна документальна. Буде два блоки, кожен покажемо двічі. Переможців конкурсу обиратиме міжнародне жюрі.
 Трейлер блоку комедій на KISFF

– Ви слідкуєте за долею українських стрічок, які показували на фестивалі минулими роками?

Ми не займаємося дистрибуцією офіційно, але допомагаємо опосередковано. Пам’ятаємо, за нагоди рекомендуємо, консультуємо іноземні фестивалі. Інколи возимо ці фільми за кордон. За останній рік двічі показували в Польщі добірку українського короткого метру, в Німеччині. Щороку показуємо у Грузії.

– Ти згадував про ЛГБТ-блок, також ви маєте два покази фільмів еротичного характеру. Чого чекати від цих секцій?

Наш зв’язок із темою сексу, еротики, гендеру – це чотири програми. Дві з них зачіпають ЛГБТ-тематику, ще дві – питання сексу, його табуйованості й відкритості. Одна більш лірична, інша – розкутіша. Минулого року ми вже робили секцію Midnight Sexy Shorts, цього року повторюємо, але з іншими фільмами. Це класне кіно. Якщо у світі створюється багато хороших фільмів із цієї теми, значить, вона актуальна й ми маємо її висвітлювати. Ми не обмежуємо себе. 

Фестиваль у фейсбуці


Фото: Лєна Шуліка

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Катерина Коваленко