The Cancel: «Публічність — це айсберг, який деяких топить» – DTF MAGAZINE

T he Cancel — проект львів’янина Андрія Зеленського, який пише музику в жанрі абстрактного та інструментального хіп-хопу. В іншому своєму проекті — гурті The Cancel Band — він разом із ще п’ятьма музикантами поєднує хіп-хоп із джазом. За сім років своєї творчої діяльності Зеленський майже не давав інтерв’ю журналістам, хоч випускав щороку по одному новому альбому. У DTF Magazine він у властивій йому лаконічній манері розповідає про The Cancel і пояснює, чому уникає публічності, чи потрібна йому взагалі масова популярність та анонсує концерт у Києві —16 червня в «Зеленому театрі»

— Ти випускаєш альбом щороку, тоді як багато музикантів дотримуються принципу «один альбом на два роки». Із чим пов’язана така активність?

— У мене немає подібного принципу, і як назбирався матеріал, я одразу його оформлюю в альбом. Наприклад, цього року вийде багато матеріалу. Взагалі, я думаю, це позитивно впливає на The Cancel, і так я охоплюю різну публіку, кожен знаходить щось до вподоби.

— The Cancel уже сім років. Ти пам’ятаєш той момент, коли вирішив створити свій сольний проект і чому саме таку музику – абстрактний хіп-хоп, інструментальний хіп-хоп, джазовий хіп-хоп?

— Мене вигнали з універу (вчився на програмуванні), також я зрозумів, що офісне життя не для мене, і вирішив піти у творчість. У той час відкрив для себе лейбл Ninja Tune (незалежний британський лейбл, на якому видавались Jaga Jazzist, Bonobo, The Cinematic Orchestra, The Bug та інші — прим. DTF Magazine), після чого й виникла любов до цього стилю. Але я пишу і різну електроніку. Думаю, цього року зроблю щось нетипове для всього попереднього мого матеріалу.

— Якщо конкретніше, чим тебе взагалі зацікавив хіп-хоп?

— Рухом, культурою. Мене на самому початку запросили в команду Kickit Crew, і це стало хорошим фундаментом для всіх учасників команди в плані розвитку, підтримки й формування власного стилю. Любов до мистецтва формувалась через графіті, брейк, реп. До того моменту мені взагалі не подобалися класичні речі в танцювальних напрямах і мистецтві.

— Що і хто сформував тебе як музиканта?

— Команда й хороше оточення завжди спрямовує в потрібному напрямі, але впливають на тебе здебільшого внутрішні зміни, ніж зовнішні. У нас з друзями з’явилась традиція шукати щось андеграундне й ділитися цим. Так знаходили артистів, яких ніхто не знав, але музика була дуже цікава й унікальна.

— Чого ти хотів досягнути і яку ставив перед собою мету на самому початку?

— Мені вдалося більше, ніж очікував: живі виступи, платівка, усе починає рости в потрібному напрямі. Але мені подобається не загадувати.

— Ти якось сказав, що «є музика модна, а є музика стильна». Розкажи детальніше про цей поділ. Музика The Cancel до котрої категорії належить?

— Я виріс на британській музиці, зараз іще дуже подобається німецька сцена. Стиль — це, коли ти впізнаєш артиста по його звучанню. А мода — це щось таке спопсоване, розраховане на маси. Наприклад, як Америка брала класичний дабстеп і робила з нього звучання будівництва з району. Тому рухаюсь у такому напрямі, виховую смак і скіл. Мені в проекті завжди цікаво подавати все стилістично, придумувати концепт альбому, обкладинку, назви треків і щоб усе було цікавішим.

— The Cancel озирається на минулі часи, чи ти шукаєш власну формулу, не прив’язуючись до конкретного музичного періоду?

— Подобається джаз 1960-х, золота ера хіп-хопу — 1990-ті, а потім трип-хоп, і вся електроніка, яка щороку дає нові гілки за жанрами. Кожен артист має у своєму сховку артистів, які надихають його найбільше. Треба пробувати ще й додавати своє, так і з’являються нові жанри й течії в музиці.

— Який твій улюблений період в історії хіп-хопу?

— Бум-бап 1990-х. Він найбільше качає, йому властиві мінімалізм і строгість. Наш альбом The Cancel & DJ Shon — The All Boom саме такого напряму.

— А як ставишся до того, що тепер відбувається в хіп-хопі? Кого виділив би окремо?

— З нового подобається, що реп стає живішим, що додаються виступи з бендами, оркестрами. Узагалі в хіп-хопі виділив би німецьку сцену, а також англійську. Окремо виділив би: Hawk House — A Handshake to the Brain, Man of Booom — Back to the Booom, BlabberMouf — Da BlabberMouf.

— У тебе є глобальна мета в музиці?

— Навчитися писати різні стилі на хорошому рівні, співпрацювати з цікавими артистами. Також іще пописав би музику для реклами. До того ж в Україні з’являється дедалі більше артистів, з якими було б цікаво щось спробувати поєднати.

— За час існування проекту які головні зміни з ним відбулись?

— Спочатку нас було двоє, потім це став сольний проект, а тепер ще створили бенд, тому зміни тільки позитивні. Я від самого початку паралельно писав електроніку різних напрямів, а тепер це сольно і буде легше подавати, бо ніяких рамок.

— У тебе немає продюсерів, піарників, свої нові альбоми ти записуєш на командному лейблі, а презентуєш через соцмережі й SoundCloud. Це принципове рішення?

— Це спрощує процес розвитку, бо є свобода в тому, що ти робиш і як це подаєш. Проте зараз з’являються нові зв’язки, і я буду віддавати альбоми на закордонні лейбли.

— Інколи складається враження, що ти уникаєш публічності? Це принципове рішення?

— Уважаю публічність не істотною у творчості. Мені подобається, коли люди знають музику, а не вигадану персону. Наприклад, заходиш почилити в якийсь заклад, а там грає наша музика, але тебе не впізнають, бо не знають, який ти маєш вигляд, і це цікаво. Або інший приклад: знайомишся з людьми, а вони такі: «О, кльово, а я у вас на концерті була». Публічність — це айсберг, який деяких людей топить.

— Ти не вважаєш, що через відсутність піару The Cancel слухає менше людей, ніж могли б?

— Вважаю, але зараз будуть зміни, до яких я йшов поступово, тому не відчуваю перепон. Піар зробити легше, ніж цікавий матеріал.

— Ти взагалі прагнеш популярності, саме масової? Чи ти задоволений тою кількістю слухачів і прослуханих треків, які маєш?

— Не дуже. Я задоволений, але звичайно хочеться вийти більше на європейську аудиторію. Я переконався в тому, що краще тебе знатимуть 10 людей, які дійсно люблять музику, ніж 100 пересічних слухачів.

— Чи надходили пропозиції з Європи? Про виступи, записи спільних треків з музикантами звідти, випускати платівку там. Чи, можливо, сам пропонував комусь? Чи тобі не цікаво рухатись у бік міжнародної аудиторії?

— Дуже цікаво. Я діставав кілька пропозицій, але не склалося. Тепер ми працюємо над двома новими альбомами з DJ Shon, які вийдуть на європейських лейблах і поїдемо за кордон з презентаціями. Також є ідеї з артистами у складі бенду, які хотілося б реалізувати.

— Наскільки взагалі твоя музика може бути масовою?

— Ну, я чув її в ліфті, супермаркеті, пабі та ще всіляких сервісних закладах, вона подобається дідуневі друга, і мій племінник каже, що нічого так музика, тому думаю, немає якихось рамок.

— Ти не думав переїхати до Києва?

— Не думав, бо у Львові затишно й душевно. Тут близькі друзі й чудові люди, і це все кристалізується у творчість. Так, у Києві більше можливостей, але там я так не почуваюся.

— Коли очікувати на твій сольний концерт у Києві?

— 16 червня в «Зеленому театрі». Ми презентуємо наш альбом з бендом Case.

Читайте також:

Підписуйтесь на DTF Magazine в Facebook и Twitter та Telegram.
Також підписуйтесь на нашу щотижневу розсилку

The Cancel: «Публічність — це айсберг, який деяких топить»